З “Іскри” розгориться полум’я

На заводі Іскра

8-й річниці приватизації ВАТ “Іскра” присвячується

Остап Дроздов, Аргумент-газета

У квітні виповнюється 8-ма роковина приватизації ВАТ “Іскра”. Але святкувати не доводиться. На колись потужному монополісті відбулося скорочення штату, робітникам “урізали” соціальні права, вільна профспілка конфліктує з адміністрацією. Але це – лише верхівка айсберга негараздів. Бо якщо копнути глибше й проаналізувати сам механізм приватизації заводу, то випливе багато цікавої інформації. Може, навіть і сенсаційної.Початок приватизації “Іскри” поклало розпорядження уряду від 6 грудня 1993 року та наказ Фонду держмайна від 31 грудня 1993 р. Як побачимо пізніше, це був шикарний новорічний подарунок держави “приватизаторам”.

Хто спішить, той законів не помічає

“Іскру” продали наосліп. Адже індексації вартості заводу до викупу не проводили (хоча як без цього?). Тож ніхто тепер не може встановити, наскільки занизили вартість “Іскри”. Статутний фонд підприємства був оцінений майже в 900 тисяч грн. Ясна річ, сума дивовижна, адже самої продукції було на кілька мільйонів. Зрештою, здешевлення “кандидатів” на продаж – найтиповіша вада приватизації, яку пізніше багато хто назвав злочинною.

Утім, цікавою є навіть не занижена вартість “Іскри”, а сам старт приватизації. У ті часи стрімкої приватизації щороку уряд видавав державну програму приватизації на наступний рік. “Іскру” приватизували 1998 року. Однак у Держпрограмах приватизації на 1997 і 1998 роки продаж держпакета “Іскри” не значився! До честі тодішнього директорату “Іскри”, він почав панічно рятувати підприємство й шукати інвестора. Такі знайшлися – потужні електротехнічні компанії з Німеччини “Сільванія” та “Нарва”. Німці хотіли викупити всі акції “Іскри”. І, не гаючи часу, керівництво заводу почало поспіхом готуватися до оборудки. Настільки поспіхом, що вийшов окремий наказ ФДМУ, яким дозволено продати держпакет “Іскри”.

Чому поспіхом? Бо в наказі, який дав зелене світло подальшій приватизації заводу, є посилання на Держпрограму приватизації-1997. Ту, у якій, по-перше, “Іскра” не фігурує взагалі, а по-друге, яка втратила свою чинність, оскільки на момент наказу ФДМУ діяла вже Держпрограма приватизації-1998, яка автоматично припиняє дію торішньої.

Отже, старт приватизації “Іскри” – це радше фальстарт. Бо акції “Іскри” продані на підставі закону, який утратив силу. Виходить, незаконною є фактично вся подальша оборудка з “Іскрою”?!

Офшорний слід Костянтина Григоришина

Поспішний наказ про приватизацію “Іскри” готувався під солідних західних інвесторів, та дістався завод не їм. Як зазначає Віталій Ілик, голова вільної профспілки працівників ВАТ “Іскра”, вже після оголошення торгів з міфічного Києва прийшла міфічна вказівка продати акції “Іскри” дуже цікавому банку “Кредит Свісс Ферст Бостон Сайпрус” (КСФБС). За припущеннями, КСФБС має стосунок до російського олігарха з українськими інтересами Костянтина Григоришина.

Банк КСФБС, який придбав акції “Іскри”, скандально відомий тим, що в 1996 – 1997 роках тримав на депозитах авуари (грошові документи) ющенківського Нацбанку України в розмірі 580 млн доларів. З яких 23 млн доларів “зникли” – такими були висновки спецкомісії, яку очолював Віктор Суслов (теперішній керівник Держфінпослуг). Саме після викривальних висновків комісії Суслова був засуджений тодішній заступник голови НБУ Бондар.

Також КСФБС фігурує у справі Лазаренка – цей банк на прохання Павла Івановича переказав 85 млн доларів на офшорний банк у Чаннел Айлендз.

Кіпріоти – любителі “галочок”

Зовні виглядає, що торги за “Іскру” відбувалися цілком конкурентно. Крім КСФБС, у торгах брали участь ще два “претенденти”: ТзОВ “Формула” і ТзОВ “Іскра-Оратанія”. Слово “претенденти” беремо в лапки, адже ці ТзОВ були для галочки. Вони навіть не заплатили заставу за участь в аукціоні, та й акції були продані без жодних торгів за першою ж ціною – ймовірно, встановленою ще до торгів.

Для “заспокоєння” держпакет “Іскри” купує легальний скупник – “Росан-Цінні папери”. Власне, розповідає Віталій Ілик, голова вільної профспілки працівників ВАТ “Іскра”, з “Росаном” уклав угоду представник КСФБС – громадянин Франції з російським прізвищем Майкл Мальцов. Укладаючи цю угоду, мсьє Мальцов надав доручення такої собі фірми Elekt Holdihg із Кіпру (вона й викупила держпакет). Це доручення – англійською мовою, переклад на українську не легалізований. Ксерокопія доручення завірена Генеральним агентством з туризму у Львівській області (відколи це турагентство займається приватизацією? – апелює Ілик).

Та насторожує інша нестиковка: мсьє Мальцов уклав договір зі скупником акцій 28 квітня 1998 року, натомість доручення, яке його уповноважує на такі дії, завірене кіпрським нотаріусом пізніше – 19 травня 1998 року. Тобто на момент купівлі акцій “Іскри” мсьє Мальцов був ніхто. Отже, покупець держпакета “Іскри” (Elekt Holdihg) діяв без належних документів. Тобто незаконно?

Продаж під кальку

Не менш детективно купувалися інші акції недержавного пакета. Для зовнішньої переконливості акції “Іскри” продавали посередники. Приміром, 10% ваучерів продала ЗАТ “Київська Русь МДС” по 47 копійок за штуку все тому ж “Росану”. “Росан” зразу ж перепродав ці акції ще одній кіпрській фірмі JDI Limited, але вже за 2,60 грн. Офіційно кошти – а це 459 тисяч доларів – опинилися на закордонному рахунку “Росану” в США (Bankers Trust Company, New York). В історії з JDI все ті ж нестиковки: є посилання, що “Росан” діє на підставі угоди з JDI Limited від 25 квітня 1998 року, тоді як сама угода датована 29 квітня. І знову доручення Мальцова (тепер він уже виступає від імені JDI Limited) завірені кіпрським нотарусом на півмісяця пізніше після фактичної купівлі акцій.

Ця ж історія повторилася, наче під кальку, з рештою кіпрських співвласників “Іскри”. І Herzgova Enterprisez, і Rosinante Enterprisez, і Enmalon Enterprisez, і Seefont Holding купували акції “Іскри” з нотаріальними завіреннями заднім числом, з аматорськими перекладами англомовних доручень. І знову кошти (їх набігло майже 2 млн доларів) прямували в Нью-Йорк.

Останнім актом вистави стала емісія 1999 року. Додатковий випуск акцій покликана була збити вартість тих акцій, які ще лишалися на руках у працівників. Це й було зроблено. Зараз в іскрян на руках є лише 4,7% акцій, у кіпріотів – 95,1%.

До слова, тоді випустили додатково акцій на 1 млн доларів. Та іноземці не викупили цю масу, а взамін погасили борги підприємства перед “Львівобленерго”. З дисконтом у 60% (цифра не перевірена). Якщо це було так, то кіпріоти придбали акції на 1 млн доларів фактично за 400 тисяч доларів. Не варто нагадувати, що тоді власником “Львівобленерго” був Григоришин…
Замість висновку

“Свята шестірка”

Отож, резюмує Віталій Ілик, голова вільної профспілки працівників ВАТ “Іскра”, співвласниками “Іскри” є 6 фірм із Кіпру. Директором 4-х із них є Антоніо Рувас. Він же – директор банку “Кредит Свісс Ферст Бостон Сайпрус” (КСФБС), з якого все починалося для “Іскри” і з яким усе закінчилося для НБУ. 4 із 6 кіпрських фірм розташовані за ідентичною адресою у Лімасолі. Акціонером 5-ти із 6-ти фірм є одна й та ж фірма “Ціманко сервіс” – вона також є акціонером згадуваного КСФБС.

Загалом бачимо неоковирну спробу “розкидати акції” по різних акціонерах. Неоковирна для аналітиків, але не для компетентних органів, котрі мовчать. Якби вони поцікавилися, то з’ясували б, що кіпрські фірми були утворені за кілька місяців до приватизації і що вони не мають дозволу Антимонопольного комітету щодо так званої концентрації.

До теми

“Іскру” рятував не інвестор, а… держава

Якщо “Іскра” й вилізла з ями, то не за рахунок вливань інвестора, а за рахунок держави. У 1999 році ДПА дозволила “Іскрі” відтермінувати виплату боргів, а Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі перекрила конкурентам “Іскри” з Росії та Киргизії на 5 років імпорт електролампочок (що й зробило “Іскру” вітчизняним монополістом). 2001 року “Іскрі” списали недоїмки з податків та пенсійних сплат. У травні закінчуються обмеження на імпорт ламп з Росії, тож в “Іскри” почнуться проблеми…

Коментар

Гроші фігурують великі

Віталій Ілик, голова вільної профспілки працівників ВАТ “Іскра”

Нічого не хочу стверджувати, але сумнівні моменти в приватизації “Іскри” є. Гроші фігурують великі. Натомість обладнання зношене на 70%, а придбане “нове” раніше належало збанкрутілому заводу з Македонії. Інвестицій фактично нема. Нові види продукції не виготовляються, а розрекламовані енергоощадні лампи реально робляться в Китаї, а на “Іскрі” лише складаються, маркуються та упаковуються. Найбільшому цеху, який становить третину виробництва, скасовано категорію шкідливості, і працівники втратили доплати до зарплат і пенсій. 2 тисячі працівників звільнено…

P. S. Матеріали, частково згадані в цій статті, передані в Управління СБУ у Львівській області.

Опубліковано: 07.04.2006