Архів львівських газет: Аргумент газета

"Беркут" просить захисту

Денис Павленко, Ужгород

02.11.2005

Після нападу в ресторані на беркутівця він може на все життя зостатися інвалідом. Тим часом є зацікавлені спустити цю справу “на гальмах”.

“Нога пішла якось убік...”

31-річний прапорщик спецзагону “Беркут” Юрій Данко разом із напарником заступив на чергування в одному з ресторанів Ужгорода. Близько 11-ї години вечора вони помітили чотирьох п’яних чоловіків. Пізніше двоє людей із них підійшли до музикантів і почали їм щось нервово говорити. Несподівано один з нападників жбурнув об підлогу футляр від музичного інструмента . Другий відвідувач став ламати мікрофон.

“Я попросив цього чоловіка не хуліганити, – згадує пан Юрій. – Його звали Антон. Та він проігнорував моє прохання. Потім він та його товариш Михайло (тут і вище імена змінені. – Авт) схопили мене за ліве передпліччя і почали тягнути. Усе це супроводжувалося репліками: “Ти не знаєш, із ким зв’язався”, “Пішов ти...”. Пізніше у службовому приміщенні нападникам вдалося мене звалити на стільчик. Моєму напарнику майже вдалося відтягнути мене від Антона, але Михайло вдарив мене ногою в ліве коліно. Нога відразу ж пішла якось убік...”

Закони не для генерала

“Ми з напарником мали при собі спецзасоби, але не могли їх використати в людному місці, – пояснює правоохоронець. – Могли потерпіти відвідувачі. Юрій Данко стверджує, що штовханина тривала зо 2-3 хвилини: “За інцидентом спостерігали не лише кухарі, а й офіціанти. Відразу ж після удару до нас підбіг адміністратор закладу. Після цього нападники залишили нас у спокої”.

Через 15 хвилин на місце події приїхав заступник командира роти ЗМОП “Беркут” пан Святецький, а ще через 5 – оперативники з райвідділу міліції. Михайло, кривдник спецназівця, відреагував на приїзд міліціонерів своєрідно: кричав, що є генералом і що йому ніхто нічого не зробить. Спецназівця з десятирічним стажем роботи здивувала позиція керівництва ресторану. Адміністратор закладу після приїзду оперативників довго по телефону розмовляв зі своїм шефом, а потім він та один з головних свідків на таксі поїхали з місця події. Поспілкуватися з правоохоронцями він так і не захотів. Музиканти, через яких стався інцидент, в один голос заявили, що без дозволу керівництва закладу нічого не говоритимуть. Данко спробував по мобільному зв’язатися із власником ресторану. Дружина господаря відповіла, що не знає, де він.

Ніхто нічого не бачив...

Спецназівець змушений був місяць провести на лікарняному ліжку з численними важкими травмами коліна. Витратив багато грошей на купівлю ліків . Сильні болі в нозі відчуває він і зараз. Юрій Данко досі не може повністю присісти на ліву ногу. Лікарі запропонували йому зробити операцію. “50 на 50 – так оцінили вони мої шанси на одужання, – каже прапорщик міліції. – Я або одужаю, або залишусь на все життя інвалідом”. Звісно, для людини, в якої на утриманні є безробітна дружина з 5-річною дитиною, така перспектива не райдужна.

Дивує і позиція вищого керівництва УВМС, яке впродовж 10 місяців не спромоглося стати на захист свого підлеглого, що потерпів при виконанні службових обов’язків. Навіть більше, є припущення, що хтось зацікавлений, аби справу нападу на працівника міліції спустили “на гальмах”. Кримінальна справа двічі порушувалася Ужгородською міськрайонною прокуратурою і обидва рази була закрита через бездоказовість. Виявилося, що немає жодних свідків цього інциденту. Працівники ресторану, ніби змовившись, кажуть, що нічого не бачили. Проте під час неофіційного спілкування зізнаються, що мовчать, бо не хочуть залишитися без роботи. Найімовірніше, “роз’яснювальну” роботу з ними провів власник ресторану, який не бажає втрачати грошовиту клієнтуру. Адже і Антон, і Михайло – постійні клієнти закладу. Антон є відомим в Ужгороді бізнесменом, а Михайло – адміністратором одного з розважальних комплексів у Мукачевому. Останній, до речі, не так давно ще сам був правоохоронцем. Подейкують, що його звільнили з органів МВС через серйозні проблеми із законом.

“Криша” не допоможе

Не було також допитано жодного відвідувача ресторану. А музиканти взагалі звинуватили у цьому інциденті міліціонерів. Мовляв, не дали їм заробити. Юрій стверджує, що окремі покази свідків зникли, а інші були відкориговані кимось у “правильному” руслі. Крім того, Данка навіть жодного разу не викликали до прокуратури для дачі показів чи проведення очних ставок.

Беркутівець неодноразово звертався по допомогу до керівництва закарпатської міліції. Там обіцяли покарати зловмисників. А високі чини в УМВС взяли цю справу “під особистий контроль”. Але віз і нині там. Правоохоронці всю провину перекладають на прокуратуру, а та посилається на нестачу свідків. Єдиною надією для Юрія Данка залишається принципова позиція начальника закарпатської міліції Юрія Рахівського. У розмові з кореспондентом ГАЗЕТИ він пообіцяв, що справа буде скерована до суду. “Що ж до працівників міліції, то моя позиція однозначна: захищати їх, чого б це не вартувало”, – запевнив Юрій Рахівський, додавши, що кривдникам не допоможе жодна “криша”.

роликовые коньки киев купить по акционной цене. . Кандидоз