Архів львівських газет: Аргумент газета

Призначити... психічно хворим

Влад Якушев

06.04.2006

У Львівській обласній клінічний психіатричній лікарні лежить здорова людина. Лікарі вважають, що не мають причин утримувати ветерана афганської війни Богдана Євчина у лікарні, але й не мають права виписати його. Повернутись до нормального життя чоловіку заважає буква закону.

Історія Богдана Євчина сповнена драматизму. Для того, щоб зрозуміти суть цієї трагедії, нам доведеться повернутись більш, ніж на 20 років у минуле. У 1984 році командир взводу обмеженого контингенту в Афганістані Богдан Євчин підірвався на міні, отримав поранення ніг та контузію. Зберегти праву ногу лікарям не вдалось.

Повернувшись на Батьківщину, чоловік одружився, спробував почати життя з чистого листа. Але спогади про війну не давали ветерану спокою. Намагаючись втекти від минулого, Євген почав зловживати алкоголем. У 1990 році довелося розлучитися з дружиною, а через вісім років Євген пережив складну операцію із заміни серцевого клапана. Після операції знайшов у собі сили кинути пити, і в 2001-му переїхав до Львова, де мешкають його брат, родичі. Купив квартиру в районі Привокзальної.

За один крок до смерті

На жаль, стосунки з сусідами в Богдана Євчина не склалися, стверджує, що йому заважає постійний шум та голосна музика.

– На мої прохання поводитися тихіше сусіди не реагували, – розповідає пан Євчин. – Діалог наш переказувати не буду. Скажу тільки, що мене не послухали, а через деякий час у квартиру зайшли працівники міліції, яких викликали сусіди. Мене охопив відчай, адже я був інвалідом, з яким ніхто не збирався рахуватися.

Під впливом цих подій Богдан вирішив покінчити життя самогубством. Він запалив свічку, відкрив газ і став чекати смерті. На щастя, вибух був несильний. Чоловіка забрала “швидка”. Зваживши на неадекватну поведінку постраждалого, йому призначили судово-психіатричну експертизу, у висновку якої було сказано: “Євчин Богдан Володимирович страждає психічним захворюванням”. 30 червня 2004 року Залізничний районний суд призначив йому примусове лікування, а 2 листопада 2004-го суд призначив опікуном Богдана Євчина його рідного брата Романа.

Повернення до суспільства

Богдан почав лікуватися, і поступово лікарі відзначили поліпшення його стану. 23 червня 2005 року Залізничний суд скасовує свою постанову про примусове лікування. Однак хворий продовжує лікуватись на загальних підставах. 27 січня цього року, за розпорядженням головного лікаря Обласної психіатричної лікарні (ЛОДКПЛ) Олександра Фільца та за згодою самого хворого, він переводиться в сьоме відділення лікарні (для ветеранів війни) з вільним режимом, де і перебуває донині. Третього березня 2006 року консиліум з восьми лікарів ЛОДКПЛ визнав, що антисоціальних тенденцій хворий не проявляє, стан його стабільний, хворий не потребує стороннього догляду та опікунства.

Здавалося б, все добре, що добре закінчується. Хворий вилікувався і може повертатись до нормального життя. Та виявилось, що не все так просто. Лікарі не можуть повернути Богдану статус повносправного. Вони навіть не мають права звернутися до суду стосовно поновлення його цивільної діяльності. Якщо суд визнав людину недієздатною, то, згідно ст. 42 ч.1 цивільного кодексу України та ст. 24 ч.3, “поновлення цивільної діяльності здійснюється судом лише за позовом (заявою) опікуна”, у даному випадку брата – Романа Євчина. От тільки брат не поспішає подавати таку заяву. Навпаки, він звернувся до головного лікаря ЛОДКПЛ з проханням продовжувати утримувати його брата у психіатричній лікарні. Людина, яку лікарі вважають здоровою, продовжує формально вважатися психічно хворою.

КОМЕНТАРІ

Загрози для суспільства немає

Олександр Трифонов

завідуючий відділом ЛОДКПЛ для ветеранів війни, лікуючий лікар Богдана Євчина

За час знаходження у нашому відділенні Богдан Євчин поводиться адекватно, йому дозволено вільно виходити з відділення за власним бажанням. Антисоціальних тенденцій не проявляє, і я вважаю, що він цілком безпечний для суспільства. Такої ж думки і мої колеги, підтвердженням чого є висновок консиліуму.

Я несу за брата моральну відповідальність

Роман Євчин

брат Богдана Євчина

Так, я подавав заяву про подальше утримання мого брата Богдана Євчина у психіатричній лікарні і заяву про переведення його у психіатричний диспансер для хронічно хворих. Я вважаю, що мій брат несе загрозу для суспільства. Нервові зриви в нього не вперше. Ще живучи у Росії він різав собі вени. А цього разу мало не підірвав дім. Я, як брат, несу моральну відповідальність за його вчинки. Він не давав жити своїм рідним та сусідам, був агресивним, неврівноваженим. Однак, якщо буде скликана судово-медична комісія, яка визнає мого брата нормальним, я відразу подам до суду заяву про зняття опікунства. Я у жодному разі не претендую на його квартиру чи пенсію.

Хай живе без газу

Віра Пона

сусідка Богдана Євчина

Ви б тільки бачили, що він витворяв. Це не ми стукали, а він нам життя не давав стуканням. Ми терпіли його, розуміючи, що Євчин – ветеран та інвалід. Але того вечора, коли стався вибух, він прийшов і почав рубати наші двері сокирою. Особисто проти нього ми нічого не маємо. Якщо лікарі вважають його здоровим, нехай повертається і живе, але газ ми йому підключити не дамо. Добре, що минулого разу вибух був не сильним і обійшлося без жертв. Хто знає, як він поведе себе наступного разу?